Четвер, 21.09.2017, 08:11
Вітаю Вас Гість | Реєстрація | Вхід

ДПТНЗ "Ковельське професійно-технічне училище"...

Меню сайту
НОВИНИ

Конкурс професійної майстерності серед учнів ДПТНЗ «Ковельське ПТУ» з професії слюсар з механоскладальних робіт    

Конкурс

*****

Конкурс фахової майстерності Переможці конкурсу



*****


Пошук роботи

Форма входу

Категорії розділу
Мої статті [9]
Педагогічна майстерність викладача [11]
Поради викладачу профтехучилища
Педагогічна майстерність майстра в/н [10]
Поради для майстрів професійно-практичної підготовки ПТУ
Цікава інформація [14]
Новини освіти, інноваційні технології навчання за кордоном
Поради випускнку профтехучилища [4]
Поради випускнку профтехучилища, як збудувати свою кар'єру
Накази і листи МОН України [7]
Накази і листи МОН україни стосовно діяльності профтехосвіти
Офіційні сайти



Центр_Инноватики
Цікаві статті

Колективна творчість педагогів

Конкурс професійної майстерності

За державним стандартом ПТО

ПОШУК РОБОТИ — ЦЕ ТЯЖКА ПРАЦЯ

Як написати гарне резюме

Як вибрати ВУЗ

Використання мультимедійних технологій

Підвищення якості навчання

Є таке училище

Перевиховуємо, навчаючи професії

ЧИМ СКЛАДНІШЕ ВЧИТЕЛЮ – ТИМ ЛЕГШЕ УЧНЮ.

Професійна майстерність досягається працею.

Порадник

Педагогічна майстерність викладача

Педагогічна майстерність майстра в/н

Цікава інформація

Поради випускнку профтехучилища

Актуальне відео
Свята

Праздники Украины

Погода

Яндекс.Погода

лічильник
html counterсчетчик посетителей сайта
Статистика

Каталог статей

Головна » Статті » Цікава інформація

В. Коржов. Училище сьогодні

Училище сьогодні

Був такий анекдотичний випадок…

Ознайомившись в Інтернеті з переліком професій, яким навчає студентів наш  навчальний заклад, неуважно прочитавши інші сторінки   сайту училища, мати привезла   сина «устраювати». Коли я розповів їй про умови вступу до нашого   закладу, вона, схопивши своє чадо в оберемок, чкурнула (вибачте, інше слово тут не підходить) так далеко і так швидко,  як тільки змогла.

У чому анекдотичнісь ситуації, або, як кажуть наші вихованці, прикол?

А у тому, що мова іде про ДПТНЗ «Ковельске профтехучилище».

***

ДПТНЗ «Ковельске профтехучилище», розташоване на території Ковельської виховної колонії, і студентами його є неповнолітні злочинці.

Перед колективом  училища стоїть завдання дати своїм учням якісну професійну підготовку. Хоча може сьогодні і не модно про це казати, але, погодьтесь, – справа благородна і для суспільства необхідна. Адже  зрозуміло, що володіючи професією, людина має набагато більше можливостей швидко адаптуватись до сучасних реалій життя з його непростими ринковими відносинами. Вчорашній в`язень має значні шанси не тільки влаштуватись на роботу, але й відкрити свою справу. Адже серед дев`яти професій, на підготовку з яких училище має державну ліцензію, є не тільки ті, що затребувані на великому машинобудівному або будівельному підприємстві, але й такі «штучні», як взуттьовик з ремонту взуття, пекар, слюсар з ремонту автомобілів. Буде бажання і розум, можна відкрити свою майстерню або пекарню.

Крім того, більшість професій інтегровані. Зрозуміло, чим більше у людини професій, тим більше шансів знайти пристойну роботу  Це, в свою чергу,  значно зменшує вірогідність того, що вона знову скоїть злочин. Так як  училище підпорядковане Міністерству освіти і науки,   в документі про професійну освіту не буде ніяких згадок про місця позбавлення волі. Життя можна починати з чистого листа.

***

Контингент наш досить складний, і працювати з ним   непросто. Непоодинокі випадки, коли приходять підлітки, що практично не вміють ні писати, ні читати, ні рахувати, не розуміють навіть, що існує такий вид людської діяльності, як навчання. Перш ніж з такий почне оволодівати професію, його   треба елементарно навчити вчитися. А разом з ним  може прийти вчорашній студент вишу, для спілкування з яким, буває, викладач змушений терміново поповнювати свої знання, набувати нові. Одні учні, вирвані із звичного кримінального середовища, переключають свої інтереси на навчання взагалі і на навчання професій зокрема, на релігію, на якийсь вид творчої діяльності. Інші сприймають намагання викладача добитись від них відповіді  або виконання виробничого завдання хоча б на «четвірку» як «тортури».

За данними медчастини Ковельської ВК, окремі її вихованці мають психічні відхилення,   стоять на психіатричному диспансерному обліку.

В таких умовах викладачу   замало знати свій предмет, будь то теоретична чи практична дисципліна. Постійно треба працювати над підвищенням свого методичного рівня, опановувати сучасні навчальні технології. В училищі діє принцип: «Чим складніше вчителю – тим легше учню». Це дещо перефразований вислів Л.М. Толстого, який, як відомо, був не тільки геніальним письменником і філософом, але й, не шкодуючи  сил, займався навчанням також складного контингенту – дітей забитих і неграмотних селян. Принцип допомагає педагогам, особливо молодим, усвідомити, що тільки приклавши значних зусиль, можна розраховувати на позитивний дидактичний результат, можна поважити себе і свою працю.

В колективі давно склалися традиції взаємодопомоги і взаємовиручки. Постійно іде   обмін досвідом і інформацією як відносно особистісних характеристик учнів, так і відносно використання тієї чи іншої методики. Саме завдяки такій атмосфері в колективі практично всі викладачі і майстри володіють комп`ютером, вміють користуватись найсучаснішими технічними засобами навчання.

Є у нас своя професійна династія. Батько – Камінський Є.А., педагог ветеран, працює в училищі з 1975 року, нагороджений знаком «Відмінник освіти України». Син – майстер виробничого навчання будівельних професій, «найпросунутіший» комп`ютерник училища, постійно видобуває цінну навчальну інформацію з Інтернету, використовує її сам і забезпечує нею колег. Його портрет неодноразово розміщався на Дошці пошани колонії.

Відмінником освіти України є і директор училища Рекунович Г.Б., все трудове життя якого пройшло спочатку на виробництві   Ковельської ВК, а потім – в училищі. Нещодавно за свою діяльність він отримав державну нагороду медаль «За працю і звитягу»

***

отримання державної ліцензії на надання освітніх послуг з професії «Слюсар з ремонту автомобілів». Знову таки, завдяки голландцям, для навчальних потреб придбано і встановлено гідравлічний підіймач, два легкових автомобілі, велику кількість автомобільних агрегатів,  вузлів, деталей.

Використання інноваційних навчальних технологій неможливе без сучасної навчально-матеріальної бази. В навчальному процесі використовується сім комп`ютерів, сканери, принтери,  мультимедійний проектор, телевізори, магнітофони. Частково придбані, частково самостійно розроблені електронні підручники, прикладні комп`ютерні програми  та навчальні фільми по різним професіям. Значна кількість навчальних кабінетів і майстерень  оснащені яскравою наочністю, сучасними верстатами, агрегатами та іншим обладнанням. В значній мірі все це стало можливим завдяки співпраці училища з україно-нідерландським благодійним фондом «Софія», з яким училище підтримує відносини майже десять років. Голландці привезли своє обладнання для повного забезпечення навчальних потреб професій «Пекар»  та «Взуттьовик з ремонту взуття», виділили значні кошти для придбання підручників та наочності, комп`ютерізації навчального процесу.

Найбільшим здобутком останніх років колектив вважає

В училищі юнаки можуть набувати не тільки знання та навички, передбачені держстандартом з професії. При бажанні і певних здібностях можна стати учасником гуртка технічної творчості, створеного при кожній навчальній групі. Часто приходять хлопці, яких батьки навчили якомусь виду корисної діяльності: різьбі по дереву, чеканці по металу, лозоплетінню і т. ін. Хоча подібних професій в училищі не передбачено, щоб діти не втратили корисних навичок, для них створено гурток декоративно-прикладного мистецтва та народних промислів.   Серед охочих відвідувати гурток найбільше тих, які  хочуть займатись вишиванням. Для найбільш обдарованих діє гурток комп`ютерної грамоти. Правда, право стати його учасником ще треба підтвердити достойною поведінкою.

Найбільш вдалі діючі моделі, макети, художні і просто вироби знаходять своє місце серед експонатів постійно діючої виставки при училищі. Про неї кілька слів окремо. Це не просто виставка, а в деякій мірі мінімузей, який налічує близько 150 експонатів, найстаршим з яких не набагато менше років ніж самому училищу. Розділи «Вироби гуртків технічної творчості», «Художні вироби», «Зразки промислової продукції», «Предмети культового призначення» розповідають про напрямки діяльності училища на протязі багатьох років; прізвища виконавців надихають згадати тих, хто вчив і вчився в училищі на протязі його багаторічної історії. Мало хто з новоприбулих учнів, знайомлячись з училищем і відвідуючи мінімузей, залишається байдужим. Деякі загоряються навчитись і зробити щось своє, ще краще, щоб на майбутнє залишити про себе хорошу згадку.

Найкращі роботи вихованців відсилаються на всеукраїнські конкурси творчості засуджених, де отримують високу оцінку відвідувачів та журі і часто-густо займають призові місця. А вишивана робота Артура Д. «Хрещення Ісуса Христа» виборола перше місце аж на міжнародній виставці робіт засуджених в Страсбурзі. Правда,  заслуга педагогів   училища в цьому номінальна. З Артуром працювали досвідчені вишивальниці – вчителі колоністської загальноосвітньої школи.

Проявити свої здібності, перевірити можливості, самоствердитись можуть не тільки гуртківці. Традиційно регулярно в училищі проводяться конкурси на звання «Кращий по професії». Переможці отримують призи, заохочуються правами начальника колонії.

***

Про життя вихованців    поза училищем. Після його закінчення вони працюють на виробництві колонії, яке має досить серйозні виробничі потужності. На жаль зараз вони в зв’язку з кризою і відсутністю держзамовлення використовуються далеко не на 100%. Всі вихованці вчаться в загальноосвітній вечірній школі при колонії і, якщо не звільняються раніше або за віком не переводяться в виправну (для дорослих) колонію, отримують повну загальну середню освіту.

Відповідно до розпорядку дня Ковельської виховної колонії у робочі дні вихованці мають дві години вільного часу. В цей час вони можуть переглянути телепередачу, відеофільм, написати додому листа, відвідати бібліотеку,  кімнату психологічного розвантаження або помолитись в одній з спеціально оформлених (для різних концесій) молитовних кімнат. У вихідні та святкові дні до організації дозвілля залучаються не тільки працівники колонії, а й представники різних громадських організацій та релігійних громад. Зустрічі з творчою молоддю міста, представниками влади, депутатами, священиками різних конфесій допомагають вихованцям розширити коло їх   інтересів,  окреслити нові життєві орієнтири.

Велика кількість вихованців бере участь в гуртках художньої самодіяльності, спортивних секціях. Як результат – регулярно виборювані перші та призові місця у всеукраїнських фестивалі творчості   «Червона калина» та спортивних змаганнях серед засуджених.

***

Звичайно, життя за гратами – це не піонерський (пластунський) табір. Веселого небагато. Але   не хотілося б, щоб читач думав, що в зоні суцільний сум, безнадійність і безпросвітність. Не такі вже і поодинокі випадки, коли аудиторія вибухає реготом, а найбільш емоційні від сміху подають з стільців. Кількома такими епізодами і закінчую свою розповідь.

На першому уроці матеріалознавства в новій групі. Викладач: «Ну, про це ви ще в дитсадку могли чути, а на уроках фізики і поготів. При нагріванні тіла… що?   Ось ти, чорнявий симпатичний, скажи, що відбувається з тілами, якщо їх нагрівати?». Чорнявий встає, напружено розмірковує, мобілізувавши весь свій життєвий табірний досвід, і обережно видає: «Пітніють…»

На уроці креслення. Викладач демонструє довгий циліндр і питає, як називається це геометричне тіло. Поки навчальна група згадує, Каліберда впевнено підіймає руку: «Труба без дірки!»

На екзамені. Викладач: «До якої температури треба нагрівати сталь при відпуску?» Відповідати треба, використовуючи діаграму, де температура визначається не конкретними числами, а лініями, позначеними латинськими буквами. Поки Левчук безпорадно кліпає очима, йому пошепки підказують: «Нижче лінії пееска (лінії PSK)». Хлопець впевнено: «Нижче лінії пояска!» Викладач: «Якого пояска?». Левчук починає по-справжньому обмізковувати, що ж він сказав, потім збентежено переводить погляд на живіт, дивиться нижче, нижче… Що ж там знаходиться нижче пояса?

Коржов В.Г., заступник директора з НВЧ

 

Категорія: Цікава інформація | Додав: rekun88 (01.06.2013) | Автор: В. Коржов
Переглядів: 533 | Рейтинг: 1.5/2
Всього коментарів: 0
Ім`я *:
Email *:
Код *: