Четвер, 21.09.2017, 08:12
Вітаю Вас Гість | Реєстрація | Вхід

ДПТНЗ "Ковельське професійно-технічне училище"...

Меню сайту
НОВИНИ

Конкурс професійної майстерності серед учнів ДПТНЗ «Ковельське ПТУ» з професії слюсар з механоскладальних робіт    

Конкурс

*****

Конкурс фахової майстерності Переможці конкурсу



*****


Пошук роботи

Форма входу

Категорії розділу
Мої статті [9]
Педагогічна майстерність викладача [11]
Поради викладачу профтехучилища
Педагогічна майстерність майстра в/н [10]
Поради для майстрів професійно-практичної підготовки ПТУ
Цікава інформація [14]
Новини освіти, інноваційні технології навчання за кордоном
Поради випускнку профтехучилища [4]
Поради випускнку профтехучилища, як збудувати свою кар'єру
Накази і листи МОН України [7]
Накази і листи МОН україни стосовно діяльності профтехосвіти
Офіційні сайти



Центр_Инноватики
Цікаві статті

Колективна творчість педагогів

Конкурс професійної майстерності

За державним стандартом ПТО

ПОШУК РОБОТИ — ЦЕ ТЯЖКА ПРАЦЯ

Як написати гарне резюме

Як вибрати ВУЗ

Використання мультимедійних технологій

Підвищення якості навчання

Є таке училище

Перевиховуємо, навчаючи професії

ЧИМ СКЛАДНІШЕ ВЧИТЕЛЮ – ТИМ ЛЕГШЕ УЧНЮ.

Професійна майстерність досягається працею.

Порадник

Педагогічна майстерність викладача

Педагогічна майстерність майстра в/н

Цікава інформація

Поради випускнку профтехучилища

Актуальне відео
Свята

Праздники Украины

Погода

Яндекс.Погода

лічильник
html counterсчетчик посетителей сайта
Статистика

Каталог статей

Головна » Статті » Цікава інформація

В. Коржов ЧИМ СКЛАДНІШЕ ВЧИТЕЛЮ – ТИМ ЛЕГШЕ УЧНЮ.

 ЧИМ СКЛАДНІШЕ ВЧИТЕЛЮ – ТИМ ЛЕГШЕ УЧНЮ.

ПТНЗ наш не зовсім типовий. Це ПТУ при установі виконання покарань. Подібних в Україні – 74. І всі вони мають свої специфічні проблеми, пов’язані з умовами, в яких працюють, задачами, які вирішують і, звичайно, контингентом, досить своєрідним і не простим. 

Хочу почати розмову про життя в подібних нашому закладах та поділитись скромним досвідом в вирішенні деяких з проблем або запропонувати шляхи їх розв’язання.

В міру сил проводимо роботу по зміцненню навчально-матеріальної бази. Використовуємо спонсорську допомогу батьків вихованців, нерідко
спонсорами стають і самі працівники училища. Таким чином в училищі
з"явились 3 комп"ютери, два принтери, 2 телевізори, відеомагнітофон, 3 швейні машинки, стало можливим обладнати куточок „Технології „євроремонту”, зробити декілька стендів сучасних будівельних матеріалів, альбомів інноваційних технологій. 


Але найсуттєвішу допомогу нам надає благодійний українсько-голандський фонд „Софія”, який розробив і фінансує програму „Молодь Волині”, одним з напрямків котрої є спонсорування училища. Тільки завдяки фонду ми зуміли освоїти нову професію „Взуттьовик з ремонту взуття”. Профінансовано і матеріально забезпечено весь навчально-виробничий процес від шкільного приладдя, підручників, взуттєвих матеріалів до обладнання виробничої майстерні і навчального кабінету. 

Наші майбутні взуттьовики вчаться працювати на сучасних агрегатах шведського виробництва. На уроках професійно-теоретичної підготовки використовується подарований благодійниками ПК останньої моделі з принтером, сканером і ксероксом. В якості ТЗН широко використовується мультимедійний проектор. (Про допомогу в освоєнні училищем професії Слюсар з ремонту автомобілів вказано в історичній довідці).

Хочу відміти значне збільшенння за останні роки матеріального забезпечення училища Державним департаментом України з питань виконання покарань.

Зміцнивши навчальну базу ми перейшли на інтегровані професії (слюсар з механоскладальних робіт, свердлувальник; токар, фрезерувальник; штукатур, маляр), збільшивши термін навчання з 8,5 місяців до 1 року. Це не тільки збільшило показник середньорічної кількості учнів, але й надало нашим випускникам в майбутньому ширші можливості краще пристосуватись до життя після звільнення. Далі, ми отримали ліцензію на професію „Взуттьовик з ремонту взуття” з терміном навчання 6 місяців, що дозволило охопити навчанням тих, хто перебуває в колонії нетривалий час перед переведенням у виправну (для дорослих) колонію, а також тих, хто не може освоювати інші професії за медичними показниками.

Сьогодні ми мріємо про зменшення чисельності навчальних груп з 25-30 чоловік до 10-20 з розрахунку 5-10 чоловік на одного майстра. (Такі норми діють в училищах при «дорослих» колоніях.)
Також було б добре запровадити в наших училищах котрусь з форм індивідуального навчання, програма якого передбачала б мінімум теорії і максимум практичного навчання. Це тому, що з кожним роком збільшується кількість новоприбулих вихованців, які не вміють ні читати, ні писати, ні рахувати. 

Якщо років 20-30 назад таких було 1-2 чоловіка на всю колонію, то сьогодні – 3-4 на кожну навчальну групу.
Діюча поки що норма чисельності навчальної групи в 25 -30 чол. породжує і чисто педагогічні і психологічні проблеми. Уявіть собі аудиторію, в якій поруч з вчорашнім першокурсником ВУЗу сидить шестикласник (за шкільним, але далеко не інтелектуальним статусом), поруч з підлітком, який чи не краще п`ятдесятирічного викладача володіє комп` ютером, - той , що навчився тільки відніманню і тільки у слабшого. Інакше зараз просто неможливо. Адже ми формуємо групи по мірі прибуття вихованців. Якщо проводити якусь селекційну роботу по підбору їх складу – це може зруйнувати весь режим роботи колонії. Інша справа, коли групи будуть по 10-15чол. 

А поки що на одному уроці перед викладачем стоїть завдання одних вчити вчитися, а у інших не відбити інтерес до навчання давно відомими істинами і інформацією. Звичайно, використовуємо і індивідуальний підхід, і диференційоване навчання, і контрольні завдання різного ступеню складності.

При творчому підході, при розумному формуванні складу команд, раціональному розподілі ролей вдається проводити і уроки-змагання, і ділові ігри, і „мозковий штурм”, і „акваріум”; використовувати інші інтерактивні технології навчання . Впроваджуємо по мірі можливостей в навчальний процес комп`ютерні технології, інші інновації. Звичайно, дається все це далеко не просто. Та нікуди не дінешся, якщо ми самі вибрали собі девіз „Чим складніше вчителю – тим легше учню” ( трохи переінакшений вислів Л. М. Толстого)..

Нерідко в пригоді стають і півзабуті, але ефективні в наших умовах методи, як, наприклад, випереджального навчання Лисенкової, завдяки якому до кожної нової складної теми учні підходять попередньо підготовленими. Не побоюсь признатись: інколи використовуємо і такий «антипедагогічний» метод, як механічне заучування, або, простіше кажучи, зубріння.

Ми неодноразово спостерігали, як учень, завчивши, наприклад, закон Аносова (матеріалознавство) і, можливо, вперше в житті чесно отримавши оцінку «чотири»:  

а) починає потрошку вірити в свої сили;
б) в нього пробуджується інтерес до навчання: « А давайте я ще що-небудь вивчу, а ви поставите «чотири»;
в) з часом він починає в міру своїх можливостей розуміти суть того, що зазубрив. 

Передбачаю можливий скепсис відносно своїх тверджень. Але якщо згадати, що колектив вихованців – це замкнений осередок, де палітра способів самоствердження досить обмежена і до «дебілів» відносяться, м’яко кажучи, без поваги, то бажання і мотивація до навчання неграмотного хлопця стануть зрозумілішими.

Вирваний з звичного середовища і позбавлений можливостей задовольняти свої емоційні потреби традиційними для себе способами малолітній злочинець, якщо йому своєчасно допомогти, може несподівано для себе відкрити, що навчання саме по собі може бути цікавим.

На уроках професійно-теоретичної підготовки ми широко використовуємо приклади з історії або, навпаки, з науково-фантастичного майбутнього. Коли викладач розповідає про дамаську сталь, древні рецепти термообробки, технологію виготовлення самурайських мечів, над твердість, надпровідність, прозорість, «пам’ять» сучасних матеріалів і т.д. і т.п., і вчорашні студенти, і шестикласники не тільки з цікавістю слухають, але й активно обговорюють почуте. Тільки лінивий викладач в цій ситуації не направить урок в інтерактивне русло. 

Якщо інтерес до навчання вдається розбудити на теоретичних заняттях, то дуже важливо підтримати його на професійно-практичному навчанні. Цьому, наприклад, в будівельній майстерні сприяє вже згаданий куточок „Технології „євроремонту”, де учні бачать, що навчились робити їхні попередники, знайомляться з цікавими можливостями сучасних будівельних матеріалів і технологіями їх використання.

Велику допомогу в вирішенні дидактичних задач нам надають розроблені викладачами і впроваджені в навчальний процес мініпідручники з більшості професійно-теоретичних предметів. Це щось на зразок авторських курсів лекцій в ВУЗах, тільки ще більш компактні і розраховані на середній освітній рівень наших учнів. 

Мініпідручники допомагають вирішувати деякі проблеми і задачі:  

а) частково компенсувати нестачу або відсутність україномовних підручників;
б) суттєво зменшити потреби в зошитах, ручках, олівцях (відпадає потреба в конспектуванні);
в) вивільнити більшу частину уроку на творчу роботу викладача ( те ж конспектування);
г) „доганяти” пропущене тими, хто зарахований в училище пізніше початку навчання в групі або пропустив заняття з хвороби.

І ще, думаю, не буде великим педагогічним криміналом, якщо обдарованого учня, попередньо задавши йому вивчити тему в мініпідручнику, відпустити з уроку готуватись до конкурсу професійної майстерності, технічної олімпіади або просто лишній раз повправлятись роботі на комп”ютері, воднораз оформивши інструкційно-технологічну карту для виробничого навчання. 

Крім того, в одній з майстерень обладнано куточок, де вихованцям створено більш-менш підходящі умови для розвитку природних художніх здібностей або самовдосконаленню набутих ще дома вмінь і навичок. Когось батько навчив різати по дереву, чеканити по металу, плести з лози; когось мати – шити одяг, в”язати або вишивати. Хтось здивується, але останнє – чи не найпопулярніший вид прикладного мистецтва серед наших хлопців. Найкращі вироби і витвори поповнюють постійнодіючу училищну виставку.

Про виставку кілька слів окремо.  

В деякій мірі це не тільки виставка, а мінімузей історії училища . Є експонати технічної творчості, яким по 30 і більше років. Крім технічної творчості представлені розділи „Промислова продукція”, „Товари широкого вжитку”, „Художні вироби”, „ Прикладне мистецтво”( „Предмети культового призначення”. Увазі відвідувачів пропонуються фотоальбоми, в яких відображено сьогодення і минуле училища. 

Виставка не тільки створює позитивний імідж училища в очах його гостей, але й відіграє певну виховну роль в перші дні перебування учнів в училищі. Знайомлячись з експонатами, і слухаючи історію їх створення, немало вихованців висловлюють бажання навчитись робити те, що й їх попередники. Деякі загоряються ідеєю залишити після себе якийсь експонат. Нерідко можна спостерігати здивування на обличчях вчорашніх хуліганів, крадіїв, гвалтівників і вбивць. Видно, побачити такого „за гратами” вони не очікували. І може саме в цей час вони думають, що суспільство на них хрест не ставить і в котрий раз надає можливість обирати свій шлях в житті. Шлях - прямий, світлий, щасливий, а не кривий, з кінцевою зупинкою в кримінальному тупику.

Одне з найхарактерніших в житті нашого училища на відміну від звичайного – функціонування в замкненому середовищі. Коли учень вперше після перебування в слідчому ізоляторі і карантині ( 2 тижні в спеціальному приміщенні при колонії) попадає в училище, він з жадобою поглинає нові враження і інформацію. Кожна нова людина, будь то майстер, викладач чи адміністратор стає об”єктом зацікавленого вивчення і додатковим емоційним чинником. Тому саме методиці першого уроку ми приділяємо велику увагу і стараємось постійно вдосконалювати її. Не розчарувати учня, виправдати очікування його на щось нове і цікаве – від цього в значній мірі залежить подальша успішна робота викладача, його педагогічний і моральний авторитет.

Цікавість засуджених до кожної нової людини ми колись широко використовували в виховній роботі. Не знаю, як проходили зустрічі з передовиками виробництва в звичайних професійно-технічних училищах. У нас же це кожен раз ставало неординарною подією, після якої учні довго згадували, про що говорив і що показував гість. Ще роки чотири назад, отримавши замовлення на виготовлення форм для випікання пасок, завдяки особистим знайомствам, вдалось запросити на консультацію старого бляхаря. Це був спеціаліст-віртуоз. 

Можна довго описувати, яке враження справив він на наших майбутніх слюсарів. Скажу тільки, що після тієї зустрічі майже у всіх з них улюбленими операціями стали різання металу ножицями, правлення, гнуття, рихтування. Мрію, що колись в кошторисі училища буде закладена спеціальна стаття, яка дасть змогу оплачувати майстер-класи запрошених для викладання окремих тем високих професіоналів. Коли учні побачать і зрозуміють, як кількома ударами зубила можна перерубати залізничну рейку, підігнати дві поверхні так, щоб вони зчіплювались за рахунок міжатомних сил, виточити кулю в сфері, як золотими руками робляться інші чудеса... Говорячи науковою мовою, думаю, багато в кого з них почне перебудовуватись направленість особистості.

Велике непокоєння є щодо збереження досвідчених кадрів. Але зберігай не зберігай, є ще і невідворотні природні чинники. Середній вік наших інженерно-педагогічних робітників в районі 50-ти років. Є працюючі пенсіонери. Хто прийде їм на зміну? 

А чи багато знайдеться фахівців, бажаючих іти працювати в «тюрму», де:  

а)заробітна плата майже така як і в звичайному ПТНЗ;
б)працювати треба з людьми, 60% яких мають психічні відхилення (за даними медчастини колонії 30% вихованців колонії стоять на диспансерному обліку з психічною патологією і ще 30% - це контрольна група схильних до суїциду, членоушкодженню, наркоманії і т.д.)
в)повсякчасно треба дотримуватись суворих режимних вимог;
г)день в день перетинати контрольно-пропускний пункт „воля - зона".  

А як у Європі? 

Один з працівників нашої колонії побував в аналогічному закладі в Північній Ірландії. Проблеми з педагогічними кадрами там немає. Адже за рівнем заробітної плати працівник пенітенціарної системи входить до п’ятірки найбільш оплачуваних категорій громадян. Працюючи в установі виконання покарань, фахівець має заробіток в кілька разів більший за той, який би мав, працюючи в звичайних умовах.
<>В згаданому закладі штат працівників складав 170
чоловік, а вихованців – 28. Далі розповідати не буду. А коментувати, я думаю, просто немає потреби.

Коржов В.Г., заст. директора з НВЧ 

Категорія: Цікава інформація | Додав: rekun88 (13.10.2009) | Автор: Рекунович
Переглядів: 675 | Рейтинг: 1.0/1
Всього коментарів: 0
Ім`я *:
Email *:
Код *: